У день спомину Тайної Вечері важливо причаститися. Стати учасником Дару Життя, а не споглядачем.
Випікаючи паску і готуючись до паски головне не забути про Пасху-Христа.
Дуже шкода що на деяких парохіях у цей день не звершується Літургія. Прикро коли християни не усвідомлюють, що Євхаристія це основний знак нашої ідентичності. Що причастя це не практика Великого Посту, а постійна пожива душі.
“Щасливі будете, якщо так чинитимете”- каже Ісус вмиваючи ноги апостолам. Він запрошує нас бути людям, які полюбили служіння, щоби, бува, прагнення до задоволення власних амбіцій у Церкві, не загородило нас від величі служіння.
Важливо сьогодні вітаючи священників не змістити акцент з Вічного Первосвященника-Христа на його послідовників. Христос є досконалою іконою священства. В осерді Великого Четверга церква пропонує таїнство Христа, який готується до смерті і важливо не перебільшувати з вітаннями.
Бог у Євхаристії живить нас. Причащаючись ми теж отримуємо від нього цю естафету живити інших поживою надії, радості, взаємопідтримки, слухання.
Євхаристія – це теж знак вдячності. Бути вдячним – значить бути євхаристійним. Добре запровадити звичку щоденно робити 12 вдячностей. Можна часто причащатися, але постійно нарікати, не розуміючи, що без благодарення, як способу життя, Євхаристія не досягає своєї мети.
Через причастя святих дарів ми стаємо христоносними – у нашому тілі оселяється його тіло, у наших жилах тече його кров. Християни це ті що причащаються.
Прикро, коли на Пасху у церкві немає причасників. Бо Воскресіння – це бенкет Божої любові, а яким може бути бенкет без споживання головного Овочу Любові.
Ми ніколи не можемо бути гідні Євхаристії. Тільки Христос робить нас причасниками через дар своєї любові.
